13 грудня 2024 р.

На початку повномасштабної війни Михайло та його мати разом з бабусею опинилися в окупації. Щоб не привертати уваги, Михайло мусив відвідувати російську школу, що виявилося для нього важким досвідом. Він почувався чужим у новому середовищі, і налагодження стосунків з однокласниками було викликом.
Родина добре усвідомлювала ризики життя в окупації та зробила кілька невдалих спроб втекти на підконтрольну Україні територію. Зрештою, за порадою сусіда, мати Михайла звернулася по допомогу до Української мережі за права дитини. Її головним проханням було безпечно евакуювати Михайла до родича, оскільки вона не могла залишити свою прикуту до ліжка матір, здоров'я якої погіршилося через стрес та відсутність ліків.
Завдяки скоординованим зусиллям фахівців евакуація Михайла стала можливою. Сьогодні Михайло в безпеці. Вперше за три роки він зміг обійняти свою улюблену тітку, яка тепло його прийняла. Зараз Михайло з нетерпінням чекає якнайшвидшого повернення до школи в Україні.
З міркувань безпеки ім'я дитини було змінено. Кожна повернута дитина — це крок до світлішого майбутнього, і разом ми продовжимо цю подорож, доки всі не повернуться додому.
