Війна проти дітей: як Росія краде покоління українців. Euronews

Влад поділився з Euronews, яким було його життя протягом тих кількох місяців у Криму. Він каже, що щоранку українських дітей змушували співати російський гімн. Влад відмовився підкорятися.

“Багато з нас скаржилися, що погано себе почувають, бо не хотіли цього робити, і замість цього йшли до лікаря”, — згадує Влад. Спочатку, за його словами, ці виправдання могли спрацювати, але дисциплінарні заходи, що застосовувалися росіянами, ставали все жорсткішими. 

Влад не хотів дотримуватися правил Москви. Одного дня він зняв російський прапор з флагштока табору, за що був покараний п'ятьма днями в ізоляції. Йому також погрожували поміщенням до психіатричної лікарні. 

“Я зняв той прапор і повісив замість нього свою білизну. Вони відвели мене до карцеру, який був крихітною кімнатою,"" — сказав Влад.

""Мені давали мало їжі двічі на день, і більше нічого. Я був відрізаний в ізоляції.""

""У карцері було вікно, але вони сказали, що якщо побачать, що я з кимось спілкуюся, то дадуть мені ще два дні в карцері”, — згадував він.

Під час перебування в ізоляції у нього були суїцидальні думки, поділився Влад з Euronews. “Я провів там п'ять днів, що, можливо, не так вже й довго, але у мене були ті думки, я думав про те, щоб порізати собі вени”.

Кулеба каже, що це не поодинокі випадки. Він розповів Euronews історію 13-річного українського хлопчика, чия мати померла, і його помістили в прийомну російську сім'ю, де батько був російським солдатом, пораненим у війні проти України.

“Його мати ненавиділа цього хлопчика, і вона постійно говорила йому, як сильно вона його ненавидить. Уявіть собі цього хлопчика в такому молодому віці, який живе в такій родині, ходить до російської школи, де російські підлітки ненавидять його, тому що він українська дитина,"" — сказав Кулеба. 

""Він проукраїнський, де його вчителі змушують його постійно писати листи подяки російським військовим, які вбивають його і, по суті, його родину та друзів в Україні”.

Save Ukraine вдалося врятувати та повернути цього підлітка, сказав Кулеба, додавши: “якби ми його не врятували, незрозуміло, скільки б він ще міг чинити опір”.

До кінця 2022 року Влада примусово перевезли до Лазурного, окупованої частини Херсонської області, для навчання в морській академії, яку росіяни насильно захопили, зруйнували, а потім, як вони кажуть, ""знову відкрили"" в селі після звільнення Херсона. 

Влад сказав, що ситуація та атмосфера там були ще гіршими, і на нього чинили ще більший тиск за його проукраїнські настрої.

Військова освіта є важливою частиною російської індоктринації, сказав Кулеба, пояснивши, що кінцевою метою Москви є знищення будь-яких ознак української ідентичності та виховання наступного покоління російської армії для боротьби проти України. 

Багато українських дітей, які залишилися на територіях, окупованих Росією з часів першого вторгнення 2014 року, вже були ""обернуті проти України"" і воюють на передовій, додав Кулеба. 

В одному з останніх випадків Save Ukraine організовувала повернення двох хлопчиків-сиріт, яких призвали і вони опинилися на фронті.

“Ці хлопці надіслали нам відео з окопів у російській формі, сидячи зі зброєю в руках. І один з них навіть був поранений минулого місяця”, — поділився Кулеба. 

Після примусового прийняття російського громадянства, українських чоловіків, особливо молодого віку, майже негайно призивають на службу до російської армії та воювати проти України. 

Під час рідкісних телефонних розмов Влад скаржився матері на те, як важко йому живеться, і неодноразово просив її приїхати і забрати його.

Проте повернення українських дітей з депортації — це дуже складна і небезпечна місія. 

Лазурне знаходиться приблизно за 100 км від міста Херсон, що раніше було швидкою півторагодинною поїздкою на південь до узбережжя. 

Тетяні знадобилося понад тиждень і тисячі кілометрів небезпечної подорожі з України через Польщу, Білорусь, Москву та інші частини Росії, щоб просто дістатися до окупованих частин своєї батьківщини. 

Щоб врятувати сина, вона покинула дім, де на неї чекали ще семеро дітей. Наймолодшій доньці Тетяни було лише 11 місяців, коли вона поїхала до Росії, щоб врятувати Влада. 

Найгірший кошмар Тетяни почався, коли вона прибула до морської академії, де утримували її сина. Їй довелося пройти нескінченні перевірки та обшуки ФСБ, які включали огляд тіла та конфіскацію її документів.

Навіть цього було недостатньо. Провівши два дні на допитах у ФСБ з мішком на голові та сплячи замкненою в кімнаті в підвалі — простір два на два метри з одним вікном з ґратами, лавкою та спальним мішком — російські військові сказали їй, що є ще одна умова, якщо вона хоче забрати сина.

Тетяну не відпустили, поки вона не сказала журналістам на камеру, що їм дуже подобається Росія. Лише тоді матері та сину дозволили піти.

Влад каже, що російська влада все ще намагалася переконати їх залишитися. ""Вони дійсно дуже намагалися переконати нас залишитися, дійсно просили нас не їхати"".

Влад повернувся в Україну 29 травня минулого року після восьмимісячного утримання в Росії проти його волі. 

Він розповів Euronews, що йому знадобилося кілька тижнів, щоб усвідомити, що він нарешті вдома. “Коли я приїхав, я був здивований, побачивши, що всі люди тут такі щасливі, такі позитивні,"" — сказав Влад.

""Вони сповнені життя і насолоджуються життям. Там (у Росії) я був замкнений у клітці”.